| ДАВНО ОЧІКУВАНА ОБІЦЯНА АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА НА ПОСТАНОВУ СУДУ ЗА ПОЗОВОМ ДО МЕРА УСІХ КИЯН
================================================================================ Коментарі прошу публікувати на Форумі цього сайту ======================================== Київський Апеляційний адміністративний суд, вул. Поліська, 3-Б, м. Київ, 02093 Через Шевченківський районний суд м. Києва, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-Б, м. Київ, 04053 Суддя – Притула Н.Г. Справа № 2а-166/07 Апелянт – Позивач: Куля Віктор Іванович, вул. В. Гетьмана (Індустріальна), 46-А, кв. 261, м. Київ, 03058, тел. 457-40-72 Відповідачі: 1. Суб'єкт владних повноважень - Голова Київської міської державної адміністрації Черновецький Леонід Михайлович, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001 2. Суб'єкт владних повноважень - Київська міська державна адміністрація, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001 3. Суб'єкт владних повноважень – Київська міська рада, вул. Хрещатик, 26, м. Київ, 01001 30 липня 2007 р. АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на постанову Шевченківського районного суду від 05 липня 2007 р. у справі № 2а-166/07 за адміністративним позовом Кулі В.І. до голови КМДА Черновецького Л.М. та інших про скасування розпоряджень Заява про апеляційне оскарження подана через канцелярію Шевченківського районного суду м. Києва 12 липня 2007 р. Апеляційна скарга подана 30 липня 2007 р. Оскаржується постанова Шевченківського районного суду м. Києва у адміністративній справі за позовом Кулі Віктора Івановича від 07 листопада 2006 року до Голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Черновецького Леоніда Михайловича, Київської міської державної адміністрації про визнання незаконними, невідповідними законодавству та скасування розпоряджень КМДА: №1574 від 30.10.2006 року «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкової території»; №1575 від 30.10.2006 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію»; №1576 від 30.10.2006 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовід ведення холодної та гарячої води»; №1577 від 15.10.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; №141 від 12.02.2007 року «Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року та від 30.10.2006 року «1574»; №142 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30. 10.2006 року №1575»; №143 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30. 10.2006 року № 1576»; №144 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30. 10.2006 року №1577»; №86 від 31.01.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним організаціям, іншим споживачам»; №1784 від 15.12.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; №1785 «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкової територій»; №1786 від 15.12.2006 року «Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1575, від 30.10.2006 року №1576 та від 30.10.2006 року №1577»; №1787 від 15.12.2006 року «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1574"; №1703 від 30.11.2006 року «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій»; №640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води» №641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748 №642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» №643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію» №715 від 18.06.2007 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води для бюджетних установ та організацій» №742 від 21.06.2007 року «Про погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів». Позивач під час слухання справи заявив про доповнення до позовних вимог в частині скасування рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року №58/719 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги», однак в цій частині суд відмовився розглядати доповнення до позовних вимог. Суд постановив: "Позовні вимоги задовольнити частково. Скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації №641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748». В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають." Апелянт не погоджується з частковим задоволенням вимог позивача і оскаржує відмову суду у задоволенні вимог про визнання недійсними, невідповідними законодавству та скасування розпоряджень КМДА від 30.05.2007 р. №№ 640, 642, 643, від 18.06.2007 №715, та від 21.06.2007 № 742 з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Однак, передбачена законом перевірка фактично не була здійснена у повному обсязі. Ні в описовій, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах рішення не наведені висновки суду з цього приводу. Відповідно до ст. 7 КАС України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є зокрема: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Однак, суд вирішив справу однобоко, без дотримання принципу верховенства права, тобто без урахування пріоритету прав людини перед правами суб'єктів владних повноважень. Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, суд вирішив справу без дотримання зазначеного принципу законності, не застосував Конституцію та закони України, нормативно-правові акти, прийняті відповідними органами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 10 КАС України передбачає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Однак під час судового розгляду справи головуючий суддя діяв упереджено, намагаючись вигородити відповідачів та позбавити позивача права на забезпечення та витребування доказів, обмежуючи його право на обґрунтування своєї позиції та надання їй переконливості упродовж всього судового процесу, на приєднання до справи додаткових доказів, водночас сприяв cуб'єктам владних повноважень при наданні ними у якості доказів юридично нікчемних документів. Стаття 11 КАС України передбачає розгляд і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Крім того, ст. 71 КАС України встановлює, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Однак, при вирішенні цієї адміністративної справи були спотворені зазначені принципи. Замість змагальності сторін, де арбітром виступає головуючий суддя, фактично відбувалося змагання між позивачем та суддею, а відповідач у кращому випадку реагував на запитання з підказками судді. Про це переконливо свідчить роздруківка фонограми судового засідання від 28.04.2007 р., яка додається до цієї апеляційної скарги. Головуючий суддя постійно відмовлявся розглядати вимоги позивача. Суд ухилився від застосування заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі систематично відхиляв клопотання позивача щодо виявлення та витребування доказів, не кажучи вже про власну ініціативу суду у цьому відношенні, яка жодним чином не проявлялася. Відповідно до ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Однак, головуючий суддя своєю усною ухвалою відмовив позивачу у доповненні позовних вимог про визнання недійсним рішення Київради з питань, які безпосередньо стосуються оскаржуваних розпоряджень КМДА. У процесі судового розгляду справи позивач заявив відвід судді. Відповідно до ст. 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. Однак, суддя відхилила вимогу про її відвід на підставі доводів позивача щодо її упередженості. Статті 41, 43, 44 КАС України встановлюють порядок фіксування судового засідання технічними засобами, встановлюють право осіб, які беруть участь у справі подавати зауваження щодо неповноти або неправильності, право на вимогу про роздрукування технічного запису судового засідання. Однак, фіксування судового засідання технічними засобами здійснювалося не у повному обсязі, фонограма судового засідання від 10.01.2007 р. (8 файлів) виявилася зіпсованою, що зводить нанівець вимогу ч. 1 ст. 41 КАС України. Зауваження з цього приводу двічі розглядалися, внаслідок чого зазначений факт знайшов підтвердження у довідках секретаря судового засідання, але не відображений в ухвалах та постанові суду, оцінка наслідків цього порушення також відсутня. Клопотання позивача про надання роздруківки технічного запису судового процесу було відхилено, а частину роздруківки, яку виконав сам позивач і яка додана до цієї апеляційної скарги, суддя відмовилася посвідчити. Стаття 126 КАС України передбачає обов'язок секретаря судового засідання повідомляти про здійснення повного фіксування судового засідання, а також про умови фіксування судового засідання (розташування мікрофонів та необхідність промовця говорити в мікрофон, недопустимість одночасних виступів учасників адміністративного процесу, дотримання тиші в залі судового засідання). Однак, ці обов'язки секретаря у судовому засіданні не дотримувалися. Здійснювалося чи не здійснювалося фіксування після чергової перерви у судовому засіданні доводилося дізнаватися позивачу шляхом звернення до судді, яка замість коректної відповіді робила зауваження по типу "задавати запитання судді не передбачено законодавством". Якби приписи ст. 126 КАС України неухильно виконувалися, то фонограма технічного запису судового засідання від 10.01.2007 р. не зникла б. Стаття 51 КАС України передбачає право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду. А відповідно до ст. 137 цього Кодексу позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Це право позивач неодноразово використовував для оскарження послідуючих незаконних дій відповідача по "клонуванню" оскаржуваних первісних розпоряджень у ході судового розгляду, і це не викликало суттєвих заперечень з боку судді. Врешті решт майже усі зміни та доповнення до позовних вимог були так чи інакше розглянуті. Однак, суддя безпідставно відмовила позивачу у оскарженні рішення Київської міської ради від 08.02.2007 N58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", на яке посилаються оскаржувані розпорядження КМДА, як на підставу для затвердження чи погодження тарифів на житлово-комунальні послуги, оскільки інших підстав для цього не існує до цього часу. Для обгрунтування своєї незаконної відмови від розгляду позовних вимог в частині скасування рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року №58/719 у постанові суду міститься дивне посилання на те, що провадження у цій частині не відкривалось. Така позиція суперечить ст. 51 КАС України, оскільки право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог процесуальним законом не ставиться у залежність від додаткових умов, а також ст. 137 цього Кодексу, відповідно до якої позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Суддя проігнорувала також положення ч. 9 ст. 171 КАС України, а саме, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі та які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їхні окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили. КАС України передбачає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку. Однак, суддя у судовому засіданні усно безпідставно відмовила у прийнятті до розгляду заяви третьої особи з самостійними вимогами Захарченка Геннадія Олександровича та повернула йому усі примірники заяви, у тому числі й той, який був зареєстрований у загальній канцелярії, таким чином усунувши з матеріалів справи усі докази її неправомірних дій стосовно вимог третьої особи. Стаття 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладає обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак у цьому судовому процесі суддя не тільки по суті звільнила відповідача від обов'язку щодо доказування правомірності його розпоряджень, але ставила перепони позивачу, коли він заявляв клопотання про витребування необхідних доказів. Проте коли відповідач "прозрівав", то суддя не заперечувала проти приєднання до матеріалів справи тих же самих доказів за ініціативою відповідача. Так було, наприклад, з витребуванням регламентів КМДА та Київради, які спочатку усною ухвалою судді були визнані такими, що не мають відношення до справи, а потім сама ж суддя їх процитувала в оскаржуваній постанові, не звернувши при цьому уваги на порушення регламентів під час прийняття рішення Київрадою про підвищення тарифів, а потім міськдержадміністрацією. Стаття 72 КАС України встановлює підстави для звільнення від доказування, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Однак, задовольнивши усною ухвалою клопотання позивача про звільнення від доказування обставин, встановлених судовим рішенням в адміністративній справі за позовом Київського відділення партії "Єдність" до тих же відповідачів, суддя потім забула про ці обставини і не використала їх у власній постанові. Так, Господарським судом м. Києва було встановлено, що розпорядження КМДА підлягають державній реєстрації в органах юстиції, і на цій підставі суд скасував незареєстровані розпорядження КМДА, які були також предметом розгляду у даній справі. Однак, зазначаючи необхідність та відсутність реєстрації розпоряджень КМДА №№ 640, 642, 643, які були предметом оскарження у даній справі, суддя робить хибний і прямо протилежний висновок про те, що вони нібито не підлягають скасуванню, оскільки незареєстровані розпорядження не повинні направлятися на виконання. В той же час з інших підстав скасовує розпорядження № 641, хоч воно повністю підпадає під визначення розпоряджень, які не пройшли процедуру державної реєстрації. Стаття 117 КАС України серед інших заходів забезпечення адміністративного позову передбачає заборону вчиняти певні дії. Позивач звертався до суду з клопотанням застосувати такі заходи, як зупинення дії оскаржуваних розпоряджень, з огляду на те, що існувала очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Однак суддя проігнорувала наявність цих обставин і відмовила позивачу у забезпеченні позову, чим ще раз підтвердила свою упередженість та ігнорування принципу верховенства права. У подальшому факт заподіяння шкоди інтересам позивача знайшов своє підтвердження у тому, що відповідач направив на виконання усі свої розпорядження, у тому числі й скасовані послідуючими розпорядженнями, хоч вони й не були зареєстровані в органах юстиції. Внаслідок цього позивач, члени його сім'ї та зрештою усі мешканці м. Києва почали отримувати від підконтрольного КМДА підприємства – його обчислювального центру рахунки на сплату житлово-комунальних послуг за тарифами, підвищеними в 3 – 3,5 рази проти діючих, а потім в 1,8 – 2 рази, хоч державна реєстрація попередніх розпоряджень КМДА 2000-2002 років не була скасована. Позивач надав докази у підтвердження цих фактів, але суддя їх проігнорувала. Відмова від сплати житлово-комунальних послуг мешканцями м. Києва за підвищеними незаконними тарифами викликала невдоволення суб'єктів владних повноважень та погрози конфіскувати приватні квартири. Ці погрози зокрема з боку Голубченка А.К. – заступника голови КМДА, неодноразово відображалися у засобах масової інформації і є загальновідомими. Крім того, порушуючи встановлений статтею 118 КАС України порядок забезпечення адміністративного позову, суддя несвоєчасно розглядала клопотання про забезпечення адміністративного позову (згідно з Кодексом це повинно здійснюватися не пізніше наступного дня після його одержання). Стаття 122 КАС України встановлює, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. А інше встановлено статтею 171 – адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується протягом розумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць. Однак суддя зволікала з вирішенням справи упродовж 8 місяців, сподіваючись на постанови інших судових інстанцій, які розглядали подібні справи, на користь відповідачів, а суддя тоді скористається цією обставиною. Для усунення причин для зволікань позивач подавав клопотання про часткове вирішення справи на підставі тих обставин, які вже визнані судом такими, що не потребують доказування. Проте і ці клопотання суддя безпідставно відхилила. Суддя систематично ігнорувала свої обов'язки у судовому засіданні у якості головуючого. Відповідно до ст. 123 ЦК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками адміністративного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи. Однак замість цієї конструктивної ролі суддя зіграла деструктивну роль, спрямовуючи судовий розгляд на розвал справи на користь суб'єктів владних повноважень та розставляючи перепони на шляху повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі. На стадії дослідження письмових доказів відповідно до ст. 143 КАС України, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи. Однак суддя проігнорувала вимогу позивача про витребування висновків Державної інспекції по контролю за цінами щодо економічної обґрунтованості тарифів, що прямо передбачено постановами Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2007 р. № 297. Замість цього прийняла у якості доказів юридично нікчемні розрахунки, надані відповідачами, а також так звані, по суті замовні, аудиторські висновки приватних структур "Інтерконто" та "ІАГ", які не мали відношення до оспорюваних розпоряджень і які за свідченнями самих аудиторів здійснювалися без урахування даних бухгалтерського обліку. Стаття 159 КАС України дає визначення законності і обґрунтованості судового рішення. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, як доведено вище, внаслідок численних порушень норм процесуального права та невідповідності нормам матеріального права винесене судом рішення у формі постанови не може вважатися ні законним, ні обґрунтованим. Стаття 160 КАС України встановлює порядок і форму судових рішень. Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи. Однак, всупереч встановленому порядку, складення постанови у повному обсязі не відбулося у встановлений цією статтею строк, замість 5 днів постанова була надана позивачеві через 18 днів, оскільки з різних причин вона не була своєчасно складена. Це вимусило позивача оскаржувати дії суду, розшукувати матеріали справи, які не були передані до канцелярії, складати цю апеляційну скаргу у стислий строк, коротші, ніж передбачений КАС України 20-денний строк після подачя заяви про апеляційне оскарження. При прийняті постанови суд повинен керуватися статтею 161 КАС України, якою передбачено, що під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання постанови. Однак, у постанові не зазначено, які обставини мали місце та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, як розподілити між сторонами судові витрати, чи є підстави допустити негайне виконання постанови. Стаття 163 КАС України встановлює вимоги щодо змісту постанови, зокрема до мотивувальної та резолютивної частин. Всупереч вимогам цієї статті в мотивувальній частині чітко не зазначені встановлені судом обставини, які б виправдовували законність тих розпоряджень КМДА, скасувати які суддя відмовилася, а також відсутні мотиви неврахування доказів позивача. Відсутні також посилання на положення закону, яким керувався суд. У резолютивній частині відсутні висновки щодо розподілу судових витрат, інші правові наслідки ухваленого рішення. Зокрема, не визначений юридичний статус тих розпоряджень КМДА №№ 640, 642, 643, які згідно з мотивувальною частиною не можуть бути направлені на виконання у зв'язку з непроходженням державної реєстрації, а у резолютивній частині цей висновок не знайшов відображення. На підставі викладеного вище, керуючись положеннями ст. 201 КАС України, прошу: змінити постанову суду в частині, що стосується розпоряджень КМДА: №640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води», №642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», №643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію», а також: рішення Київської міської ради від 08.02.2007 №58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", на яке посилаються оскаржувані розпорядження КМДА, як на підставу для затвердження чи погодження тарифів на житлово-комунальні послуги, визнавши їх недійсними, невідповідними законодавству та скасувати їх. Додатки: 1. Квитанція про сплату судових витрат. 2. Роздруківка технічного запису судового засідання від 28.04.2007 р. 3. Копія цієї скарги для відповідачів у 3-х примірниках. Апелянт – Куля В.І. ======================================================================== А ЦЕ ОСКАРЖУВАНА ПОСТАНОВА СУДУ ЗА МОЇМ ПОЗОВОМ ДО ЧЕРНОВЕЦЬКОГО Л.М. Справа №2а-166/2007 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2007 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого: судді - Притули Н.Г. при секретарях: Гордієнко Л.В., Григориці В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Кулі Віктора Івановича до Голови Київської міської державної адміністрації Черновецького Леоніда Михайловича, Київської міської державної адміністрації про скасування розпоряджень, - ВСТАНОВИВ: 07 листопада 2006 року до суду надійшла зазначена позовна заява. Під час слухання справи позивач неодноразово доповнював позовні вимоги та просив визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації: №1574 від 30.10.2006 року «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкової території»; №1575 від 30.10.2006 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію»; №1576 від 30.10.2006 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовід ведення холодної та гарячої води»; №1577 від 15.10.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; №141 від 12.02.2007 року «Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року та від 30.10.2006 року «1574»; №142 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від ЗО. 10.2006 року №1575»; №143 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від ЗО. 10.2006 року № 1576»; №144 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від ЗО. 10.2006 року №1577»; №86 від 31.01.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним організаціям, іншим споживачам»; №1784 від 15.12.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; №1785 «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкової територій»; №1786 від 15.12.2006 року «Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1575, від 30.10.2006 року №1576 та від 30.10.2006 року №1577»; №1787 від 15.12.2006 року «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1574"; №1703 від 30.11.2006 року «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій»; №640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води» №641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748 №642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» №643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію» №715 від 18.06.2007 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води для бюджетних установ та організацій» №742 від 21.06.2007 року «Про погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів» незаконними, невідповідними законодавству та скасувати їх. Позивач під час слухання справи заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи доповнень до позовних вимог в частині скасування рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року №58/719 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги» - в цій частині ухвалою суд клопотання Кулі В.І. було відхилено, оскільки провадження по справі в частині оскарження рішень Київської міської ради не відкривалось та позивачу було роз'яснено його право звернутися до суду в загальному порядку з питання оскарження зазначеного рішення. Свої вимоги про скасування розпоряджень Київської міської державної адміністрації позивач обґрунтовує тим, що: 1. Оспорювані розпорядження підписані Черновецьким Л.М. з перевищенням повноважень, встановлених законодавством, а саме: він не має права вирішувати питання встановлення чи затвердження, навіть погодження тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідно до Закону України «Про житлово- комунальні послуги», так як це повноваження органів місцевого самоврядування; 2. Відсутність державної реєстрації в органах юстиції, як це передбачено Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». Також діючим законодавством не передбачено можливість внесення змін в розпорядження, яке зареєстроване в органах юстиції розпорядженням, яке не зареєстроване в органах юстиції. 3.Відповідачем при встановленні тарифів порушені вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №560, яким затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а саме: в порушення зазначеного Порядку відповідачем не встановлені тарифи на кожний будинок окремо, а встановлені лише на групи будинків. 4.Відповідачем при встановлені тарифів на теплову енергію порушені вимоги Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006 року. Порушення, як зазначає позивач в тому, що у своєму розпорядженні відповідач не навів жодного розрахунку у підтвердження тарифів, що виявилось в тому, що встановлені однакові тарифи для усіх виробників теплової енергії, хоча вони повинні бути різними, оскільки виробники знаходяться у різних умовах господарювання. 5 .Розпорядження, якими встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води суперечать Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2006 року №959. Формування тарифів повинно здійснюватися на підставі калькулювання собівартості послуг з централізованого водопостачання в 2 рази, а на водовідведення в чотири рази, розпорядження не містить жодних доказів, крім міркувань загального характеру. 6.У розпорядженнях, якими встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006 року не надано розрахунків встановлених тарифів. 7. Відповідачі порушили вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме, оскільки всі розпорядження відносяться до регуляторних актів, в порушення вимог зазначеного Закону, жоден із проектів оскаржуваних регуляторних актів не був оприлюднений, а тому позивач вважає, що їх необхідно визнати нечинними, оскільки була порушена процедура прийняття, передбачена Законом. 8. Оспорювані розпорядження прийняті з порушенням норм, встановлених Наказом Мінекономіки України від 07.03.2007 року №67 «Про затвердження порядку надання висновків щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.03.2007 року за №222/13489. А саме: виконавці чи виробники послуг не дотрималися вимог встановленого порядку та затвердили тарифи на житлово-комунальні послуги без отримання висновків територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами. В судовому засіданні під час розгляду справи позивач відмовився від зазначеної підстави позову, оскільки представниками відповідачів були надані відповідні обгрунтування витрат. В судовому засіданні позивача було звільнено за ухвалою суду від доказування наступних обставин: розпорядження Київської міської державної адміністрації №1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 року визнані недійсними та скасовані у зв»язку з непроходженням державної реєстрації в органах юстиції; розпорядження Київської міської державної адміністрації №748 від 15.05.2000 року «Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків та прибудинкових територій у м.Києві» та №1245 від 20.06.2002 року «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення» не скасовані і залишаються чинними; неможливе внесення змін та доповнень до скасованих судовим рішенням розпоряджень КМДА від 30.10,2006 року №1574, 1575, 1576, 1577. В судовому засіданні позивач позовні вимоги з врахуванням доповнень підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що оскільки в силу особливостей здійснення виконавчої влади в м.Києві, розпорядження Київської міської державної адміністрації видаються головою виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) і не підлягають реєстрації в органах юстиції. Стосовно встановлення тарифів, то представники відповідачів пояснили, що вони встановлені у відповідності до вимог постанов Кабінету Міністрів України на які посилається позивач. Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів дослідивши матеріали по справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав. Оспорювані розпорядження були прийняті у відповідності до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ". Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам» відповідно до Закону України "Про теплопостачання", постанов Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 N1697 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів" та Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.12.2006 N1682 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу", враховуючи лист Міністерства юстиції України від 14.09.2006 N 20-9-7092 та з метою затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам на економічно обґрунтованому рівні затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" та ЗАТ "ЕК "Укр-Кан Пауер" (АК "Дарницька ТЕЦ") для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам і введені в дію з 01.02.2007. Згідно з п.3 зазначеного розпорядження з введенням в дію зазначених тарифів визнати такими, що втратили чинність: тарифи на теплову енергію для бюджетних установ і організацій, інших споживачів, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 N1575 "Про затвердження тарифів на теплову енергію"; позиції 2, 3, 6, 7, 10 та 10.1 тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг комунальної форми власності для проведення розрахунків з населенням, бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 N1577 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води". Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» відповідно до Закону України "Про теплопостачання", Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 N955, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N630, рішення Київської міської ради від 28.09.2006 N102/159 "Про соціальний захист населення міста Києва в умовах запровадження економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги", рішення Київської міської ради від 08.02.2007 N58/719 "Про тарифи на житлово- комунальні послуги", з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з населенням та погоджені на цьому рівні тарифи на зазначені послуги підприємствам-виробникам, в тому числі ЗАТ "ЕК "Укр-Кан Пауер" (АК "Дарницька ТЕЦ") та АК "Київенерго" (в частині теплових пунктів, що знаходяться на балансі) і виконавцям цих послуг інших форм власності та ввести в дію з 01.12.2006. Крім того, зазначеним розпорядженням (п.11) визнані такими, що втратили чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1577 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; від 15.12.2006 року №1784 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання холодної і гарячої води та водовідведення холодної і гарячої води», від 15.12.2006 року №1786 «Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1575, від 30.10.2006 №1576 та від 30.10.2006 №1577» та від 12.02.2007 року №144 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1577». Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію» прийнятим відповідно до "Про теплопостачання", Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 N955 з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" та ЗАТ "ЕК "Укр-Кан Пауер" (АК "Дарницька ТЕЦ") для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню та введено в дію з 01.12.2006. Також в розпорядженні зазначено, що взяти до відома, що тарифи, зазначені в пункті 1 цього розпорядження, враховують вартість теплової енергії, виробленої на ТЕЦ, витрати на виробництво теплової енергії на котельнях, вартість транспортування до теплових пунктів, а в інших випадках - до межі балансової належності та витрати на постачання юридичним особам. В тарифах на теплову енергію, затверджених цим розпорядженням, враховані 2,7% коштів, що самостійно перераховуються теплопостачальними підприємствами до Фонду для фінансування впровадження (придбання, встановлення, їх повірки, ремонту) будинкових приладів обліку витрачання і регулювання споживання теплової енергії на опалення і гаряче водопостачання (п.2,3 зазначеного розпорядження). Крім того, зазначеним розпорядженням (п.5) визнані такими, що втратили чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1575 «Про затвердження тарифів на теплову енергію» та від 12.02.2007 року №142 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1575». Постановою Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006 року затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води». Зазначеним Порядком визначено механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Даним Порядком (розділ II) визначено, які показники враховуються при встановленні тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії. Розділом III зазначеного Порядку визначено порядок формування тарифів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію» визначені тарифи на теплову енергію, що виробляється АК «Київенерго» та ЗАТ «ЕК «Укр-Кан Пауер» (АК «Дарницька ТЕЦ») для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об»єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню встановлено як для АЕК «Київенерго» так і для ЗАТ «ЕК «Укр-Кан Пауер» (Дарницька ТЕЦ) в розмірі 94,64 (94,33) грн. без ПДВ за 1 Гкал. та 113,57 (113,20) грн. з ПДВ за 1 Гкал. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» та розпорядженням Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам». Порядком не визначено встановлення тарифів в залежності від умов господарювання. Також не передбачено жодним діючим нормативним актом зазначати розрахунки у розпорядженнях. Як вбачається із розрахунків, які були надані представниками відповідача, всі показники, які повинні бути враховані при встановленні тарифів входять в розмір встановленого тарифу, а тому суд приходить до висновку, що при встановленні тарифу на постачання теплової енергії не порушено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії і підстав для скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію», №642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» та №86 від 31.01.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам» суд не вбачає. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води» відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 N959, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N630, рішення Київської міської ради від 28.09.2006 №102/159 "Про соціальний захист населення міста Києва в умовах запровадження економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги", рішення Київської міської ради від 08.02.2007 N58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень погоджено розроблені ВАТ "АК "Київводоканал" та введено в дію з 01.12.2006: тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання-холодної води та водовідведення холодної і гарячої води, які виробляються ВАТ "АК "Київводоканал"; тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг для здійснення розрахунків з населенням. Крім того пунктом 16 зазначеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Київської міської державної адміністрації: від 30.10.2006 N1576 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води"; від 12.02.2007 N143 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1576". Постановою Кабінету Міністрів України №959 від 12.07.2006 року затверджений Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води», тарифи згідно з розпорядженням встановлені для трьох груп споживачів. Як зазначив позивач, як підстава для скасування розпорядження, це те, що в самому розпорядженні не міститься доказів, чому саме в такому розмірі встановлені тарифи, але жодним нормативно-правовим актом не визначено, що в розпорядженні повинно міститись обгрунтування визначених тарифів. Крім того, з наданих розрахунків тарифу на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води, які були надані представниками відповідача вбачається, що враховані всі показники, які повинні входити в нарахування тарифу, А тому суд приходить до висновку, що підстав для скасування Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води» не вбачається. Як вбачається з висновків аудиторських перевірок при встановленні тарифів на холодне водопостачання та водовідведення, послуги з якого надаються АК «Київводоканал», а також обґрунтованості тарифів на електроенергію гаряче водопостачання та опалення в м. Києві розрахунки є обгрунтовані. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748 відповідно до рішення Київської міської ради від 08.02.2007 N58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень внесено з 01.12.2006 зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N748 "Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Києві" а також в пункті 2 зазначеного - розпорядження визначено, що встановлено коефіцієнт підвищення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N748 "Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві", які надаються підприємствами та організаціями комунальної форми власності для жилих будинків згідно з додатком, в розмірі 1,9 та введено в дію з 01.12.2006 року. Крім того, зазначеним розпорядженням (п.5) визнані такими, що втратили чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 N1574 "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій"; від ЗО.11.2006 N1703 "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій"; від 15.12.2006 N1785 "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій"; від 15.12.2006 N1787 «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 N1574"; від 27.01.2007 N69 "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.11.2006 N1703 та від 15.12.2006 N1785"; від 12.02.2007 N141 "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N748 та від ЗО. 10.2006 N1574". Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 12 липня 2005 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території» затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Згідно з цим Порядком визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги. Розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг (п.2 Порядку). В пункті 3 зазначеного Порядку зазначено, що під час формування тарифу на послуги повинна забезпечуватися прозорість усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв.метр загальної площі квартири. Представники відповідачів в судовому засіданні не заперечували проти того, що тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій по кожному будинку не встановлені відповідним рішенням, а лише здійснюється певна робота по встановленню таких тарифів. Суд не може взяти до уваги в якості доказу орієнтовні розрахунки витрат на утримання будинків №46-А по вул.Гетьмана, №4 по вул.Боткіна та будинку №5/1 по вул.Смоленській, оскільки вони лише орієнтовні та не затверджені ні розпорядженням, ні рішенням відповідного органу. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748» не визначено, в супереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12 липня 2005 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території» розмір тарифів по кожному будинку окремо, а лише встановлено коефіцієнт підвищення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві», якими визначено розмір тарифів по групах будинків, а тому суд приходить до висновку про скасування зазначеного розпорядження, як такого, що прийняте з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005 року. Поскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації на момент розгляду справи судом та винесення рішення були скасовані, а позивач не уточнив в судовому засіданні позовні вимоги, тому суд приходить до висновку, що розпорядження №141 від 12.02.2007 року «Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року та від 30.10.2006 року «1574»; №142 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від ЗО. 10.2006 року №1575»; №143 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1576»; №144 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1577»; №1784 від 15.12.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; №1785 «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкової територій»; №1786 від 15.12.2006 року «Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1575, від 30.10.2006 року №1576 та від 30.10.2006 року №1577»; №1787 від 15.12.2006 року «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1574"; №1703 від 30.11.2006 року «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій»; №1574 від 30.10.2006 року «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкової території»; №1575 від 30.10.2006 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію»; №1576 від 30.10.2006 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; №1577 від 15.10.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» не можуть бути предметом спору. Крім того, постановою господарського суду м.Києва від 13.02.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року визнані недійсними та скасовані розпорядження Київської міської державної адміністрації №1574 від 30.10.2006 року «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкової території»; №1575 від 30.10.2006 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію»; №1576 від 30.10.2006 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; №1577 від 15.10.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води». Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №715 від 18.06.2007 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води для бюджетних установ та організацій» встановлено тариф на комунальну послугу з централізованого постачання гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг комунальної форми власності для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам у розмірі 13,69 грн. за 1 куб.м. з ПДВ. Отже, як вбачається з зазначеного розпорядження, ним встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води для бюджетних установ та організацій, а не для мешканців м.Києва, а тому суд приходить до висновку, що даним Розпорядженням ніяким чином не порушуються права позивача, а тому зазначене розпорядження не може бути скасоване, а позовні вимоги не можуть бути задоволені. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №742 від 21.06.2007 року «Про погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів» погоджено тарифна послуга з вивезення твердих побутових відходів підприємствами, які не належать до комунальної власності. Також в Розпорядженні (п.2) зазначено, що взяти до відома, що тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів підприємствами, які не належать до комунальної власності погоджені на рівні економічно обґрунтованих витрат. (Тут текст постанови обривається внаслідок обмеженого розміру сторінки. Повний текст дивіться тут: "Нариси" ) | ||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||